Перебуваючи на новій історичній відправній точці та стикаючись із постійними змінами у світі, китайсько-російські відносини звучать новою сильною нотою The Times із новим ставленням.У 2019 році Китай і Росія продовжували тісно співпрацювати з основних міжнародних питань, таких як корейська ядерна проблема, іранська ядерна проблема та сирійська проблема.Підтримуючи чесність і справедливість, Китай і Росія твердо підтримували міжнародну систему, основою якої є Організація Об’єднаних Націй, а її основою є міжнародне право, а також сприяли процесу світової багатополярності та демократії в міжнародних відносинах.
Це свідчить про високий рівень двосторонніх відносин та особливий, стратегічний і глобальний характер двостороннього співробітництва.Зміцнення солідарності та координації між Китаєм і Росією є стратегічним вибором, зробленим з метою довгострокового миру, розвитку та відродження обох сторін.Це необхідно для підтримки глобальної стратегічної стабільності та балансу міжнародної сили, а також служить фундаментальним інтересам двох країн і міжнародної спільноти.
Як заявили член Держради Китаю та міністр закордонних справ Ван І та міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, китайсько-російська співпраця не спрямована проти будь-якої третьої сторони, і вона не буде спровокована чи втручалася з боку будь-якої третьої сторони.Його імпульс нестримний, його роль незамінна, а перспективи безмежні.Заглядаючи вперед, два президенти домовилися провести Китайсько-російський Рік науково-технічних інновацій з 2020 по 2021 рік, щоб спільно посилити незалежні дослідження та розробки.
У дусі новаторських інновацій, взаємної вигоди та взаємовигідного співробітництва обидві країни й надалі поєднуватимуть свої стратегії розвитку, глибоко інтегруватимуть свої інтереси розвитку та об’єднуватимуть своїх людей.
По-четверте, зростає антиглобалізм та ізоляціонізм
У 21 столітті, з піднесенням Китаю та інших країн, що розвиваються, домінування західних країн почало хитатися.За даними Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), з 1990 по 2015 рік частка розвинутих країн у світовому ВВП впала з 78,7 відсотка до 56,8 відсотка, тоді як частка ринків, що розвиваються, зросла з 19,0 відсотка до 39,2 відсотка.
У той же час неоліберальна ідеологія, яка наголошувала на малому уряді, громадянському суспільстві та вільній конкуренції, почала згасати з кінця 1990-х років, а Вашингтонський консенсус, який базувався на ній, збанкрутував під впливом світової фінансової кризи.Ця величезна зміна змусила США та деякі інші західні країни навіть повернути колесо історії назад і прийняти антиглобалістську політику для захисту своїх інтересів.
Час публікації: 28 листопада 2022 р